Привітання з Днем пам’яті та примирення і 73-ї річниці перемоги над нацизмом у Другій світовій війні

Посміхається ранок травневий,
Трепет спогадів, потиск долонь…
У сльозинках непрохано-щедрих
Знов виблискує вічний вогонь.

Але поряд надійне плече
І учнівські допитливі очі,
І душа, в якій серце тріпоче,
Що Ваш спогад в майбутнє несе. 

   Учасники Великої Вітчизняної війни, які виявили небачену стійкість і мужність, щоб існувала наша держава і нові покоління її громадян, - і сьогодні серед нас. Та, на жаль, з кожним роком їх – живих сторінок історії залишається все менше. І настане час, коли останній солдат Великої Вітчизняної залишить нас, а разом з ним у спогади відійде ціле покоління. Тим більшу повагу і любов ми маємо віддавати нашим дорогим ветеранам.

   Увага і чуйність – це те найменше, що ми можемо і повинні робити для них. Колектив училища завжди пам’ятає про цих людей, пишається ними і всіляко підтримує.
   Тож, віддаючи данину глибокої поваги і вдячності колишнім фронтовикам і трудівникам тилу, учні та педагогічні працівники прийшли привітати  з Днем Перемоги: 

   Мазур Олену Трофимівну, вдову ветерана Великої Вітчизняної війни, ветерана праці училища Мазур Станіслава Петровича

   Потребу Леоніда Павловича, ветерана праці училища

   В рамках обласної  програми «Зірка пам’яті», колектив училища привітав зі святом Дня Перемоги Безсонова Григорія Івановича, учасника бойових дій Великої Вітчизняної війни, поважного ветерана міста й району, людину із значними досягненнями та неабияким бойовим, трудовим і життєвим досвідом.

   А також всіх ветеранів праці нашого училища, які знаходяться на заслуженому відпочинку.

Від всієї душі поздоровляємо зі святом Перемоги!
Бажаємо мирного неба, ясного сонця та всього самого найкращого!
Нехай завжди вас оточує мир, здоров’я та щастя!

   А ще, нашому учбовому закладу,який також пройшов лихоліття війни та заново відродився,набрав сили і виростив не одне покоління хліборобів – присвячено вірш, що написав інженер з охорони праці Демура А.В.

П Т У

У важкі часи,буремні

Народився заклад мій

В степовім краю зеленім

На межі значних подій.

В невеличкому містечку,

Де лунав  дівочий спів,

Жали хліб, садили гречку:

Тут цінили трударів.

Смерчем вогненним,бідою

Поле житнє затяглось…

Найстрашнішою війною-

Кононадою  з грозою,

це жахіття пронеслось.

Та пройшов той дощ кривавий,

Сонце виглянуло знов.

Кинув меч і взявсь за справи

Працьовитий наш народ.

Перші роки повоєнні,

Перша радість,перший хліб.

Відбудовані майстерні,

Стіни,  дах та водовід.

І в ковальському горнилі

Не затухне більше жар!

Майстра руки у мастилі:

Зранку в полі й до стожар.

Кріпло,квітло та зростало

ПТУ за всі роки.

Хліборобську справу знало,

Що батьки нам донесли!

І рукам,що пахнуть хлібом,

Шана завжди і уклін.

Хай лунає пісня слідом

Та зроста козацький  рід!

А.В.Демура