Наша історія

Відомості, що 1 вересня 1910 року в м. Бобринець була відкрита початкова реміснича школа з механіко - слюсарним і столярним відділенням. Школа існувала на кошти казни і була розташована у власному зручному і  цілком пристосованому приміщені, забезпечена необхідними навчально – допоміжними посібниками по спеціальним предметам. Майстерні школи обладнанні інструментами і машинами. У школу прийняли хлопців, що закінчили народні училища і мали бажання за чотири роки набути технічну спеціальність слюсаря, столяра, токаря, ливарника.

             Перший випуск початково – ремісничої школи був в 1914 році.

             Початково – реміснича школа проіснувала до жовтня 1917 року.

             У 1920 році на її базі створено професійно – технічну школу, в ній  навчалося близько 80-ти – 100-та учнів, термін навчання 2 роки. Готували учнів по спеціальностях – слюсаря, токаря, шофера, механіка, ливарника, тракториста, кресляра.

              В 1934 році професійно – технічна школа була реорганізована в школу комбайнерів. Для навчання в цій школі приймалися курсанти з освітою не менше 4-ьох класів, в основному по рекомендації колгоспів, радгоспів і МТС Термін навчання становив 4-6 місяців. В цей час курсанти здобували для себе  обрану спеціальність вузького профілю: тракториста, комбайнера, шофера, електрика. В середньому в школі навчалося біля 200 чоловік.

               В період Великої Вітчизняної війни школа припинила свою діяльність. Тікаючи з міста, в березні 1944 року, фашистські окупанти нищили народне добро.

Так вони вчинили з головним корпусом, майстернями, цехами, устаткуванням школи, перетворивши все це в страшні руїни.

               Після звільнення м. Бобринець училище розпочало свою роботу і мало назву Бобринецька школа механізації сільського господарства.

В школі готували бригадирів тракторних бригад, шоферів, трактористів – дизелістів та працівників по механізації тваринницьких ферм .

Навчальною програмою відводилося багато часу практичній роботі на машинах і механізмах та їх ремонту. З цією метою для учнів училища у 1949 році було виділено 7 гектар сільськогосподарських угідь за 7 кілометрів від Бобринця,

де всі сільськогосподарські роботи проводилися учнями під керівництвом майстрів.

План підготовки кадрів в цей період було збільшено до 350-400 чоловік.

              В 1953 році Бобринецька школа механізації сільського господарства була перейменована в училище механізації сільського гоподарства №2.

В училищі готувалися ті самі професії, що й у школі , але матеріальна база набагато покращала. В 1956 році було здано в експлуатацію відбудований навчальний корпус,

слюсарний цех, механічну майстерню, побудовано нову кузню , лабораторії по тракторах, комбайнах, сільгоспмашинах.

В цей час земельна площа учбового господарства, за рішенням партійних і державних органів була збільшена до 500 гектар.В училищі щорічно навчалося 500-600 чоловік.

                 У 1961-1962 роках Бобринецьке училище було визначене в числі кращих училищ країни для підготовки кадрів сільського господартва Куби.

Це було почесне і відповідальне завдання не тільки  для колективу училища. Але й для всієї громадськості міста  та області.

Кубинську молодь по професії механізатора готували всього три училища  механізації сільського господарства УРСР і серед них – наше.

                  Було прикладено багато зусиль і енергії для створення належних умов навчання і побуту посланцям Куби.

Підготовлено гуртожиток на 100 місць, побудовано їдальню на 150 учнів, для навчання було закуплено літературу, посібники, на іспанській мові, виготовлені макети, стенди розрізи.

                  Свою виробничу практику Кубинська молодь проходила в колгоспах «Комінтерн», ХХ з*їзд КПРС», ім. Суворова.

Брали активну участь у виконанні громадсько – корисних робіт училища і району.

На згадку про своє перебування в Бобринецькому училищі молодь Куби посадила Алею дружби у міському парку.

                   В 1964-1965 роках за ініціативи Кіровоградського обкому партії училище вперше в нашій країні почало масову підготовку дівчат-механізаторів.

Що наступні роки стало прикладом для інших училищ. Контингент учнів становив 450-480 чоловік, з яких 150-200 були дівчата.

                   В 1969 році училище було переведено на середню освіту.

                   А в 1984 – реорганізоване в середнє професійно-технічне училище №32.

                    З метою забезпечення ринку праці кваліфікованими робітниками в училищі було відкрито нові професії:

-      1988 рік--- професія кухар;

-      1997 рік--- професія продавець продовольчих товарів;

-      1998 рік--- професія обліковець, реєстрація бухгалтерських даних;

102         роки – це вагома дата.102 роки існує наш учбовий заклад. За ці роки він не постарішав, а став набагато кращий. А молодий він буде завжди, бо завжди з молоддю. Їх інтересами і проблемами. 102 роки він готує спеціалістів, які професійно виконують свою роботу в районі, області. Великий вклад в розвиток СГ України внесли його вихованці. Серед них 5 Героїв Соціалістичної Праці.

Якби порахувати скільки спеціалістів пішли з добрих рук викладача училища у світ, то, мабуть, вистачило б, їх на велике містечко. Не має, мабуть Жодного колективу СГ у районі, де б не працювали наші вихованці.

      Історія нашого навчального закладу, наповнена хвилюючими подіями, які ми будемо сьогодні згадувати з гордістю та любов*ю.

       Із трепетом і натхненням!